Як делікатно розпитати дитину про школу.
Якщо ваші діти навчаються в молодших і середніх класах школи, імовірно, після уроків, коли вони приходять додому, ви з цікавістю ставите їм одне й те ж запитання: «Ну, як пройшов твій день у школі?». І, швидше за все, щодня отримуєте однозначну відповідь, таку як «чудово» або «добре», яка не каже вам ні про що. Але ж ви хочете знати все, що відбувається з дитиною під час шкільних занять, ви сподіваєтесь отримати від неї вичерпну інформацію! Або, принаймні, розгорнуте речення у відповідь.
У даній статті пропонуються більш привабливі для дітей запитання, які дозволять вам отримувати докладну інформацію про те, що відбувається з ними у школі. Ці запитання, звісно, не ідеальні, але зате відповіді на них ви будете отримувати у вигляді повноцінних речень, а деякі із запитань приведуть вас до цікавих бесід, веселих обговорень і чіткого розуміння того, що ваші діти думають і відчувають про той час, який проводять у школі.
1. Що було найкращим з того, що відбулося сьогодні у школі? (Що було найгіршим з того, що відбулося сьогодні у школі?)
2. Розкажи мені, що примусило тебе сьогодні розсміятись.3. З ким би ти хотів сидіти за однією партою? (З ким би ти не хотів сидіти за однією партою? Чому?)
4. Яке найкрутіше місце у школі?
5. Яке дивне слово ти почув сьогодні? (Чи щось дивне, що було кимось сказано.)
6. Якщо сьогодні ввечері я зателефоную твоєму вчителю, що він розповість про тебе?
7. Ти допоміг сьогодні кому-небудь?
8. Хто-небудь допомагав сьогодні тобі?
9. Розкажи мені про один факт (щось нове), про який ти дізнався сьогодні.
10. У який момент дня ти відчував себе найщасливішим?
11. Коли тобі стало нудно сьогодні?
12. Якби сьогодні прямо у твій клас прилетіли інопланетяни на космічному кораблі й захотіли когось забрати із собою, кого б ти їм порадив? Чому?
13. З ким із дітей ти хотів би пограти на великій перерві, з якими раніше не грав?
14. Розкажи мені про що-небудь позитивне, що відбулося сьогодні.
15. Яке слово найчастіше вимовляв сьогодні вчитель?
16. Як ти гадаєш, над чим тобі треба попрацювати у школі або чого варто навчитись, щоби підтягнутись у навчанні?
17. Як ти гадаєш, над чим тобі можна менше працювати або що можна менше вчити у школі?
18. До кого у класі ти міг би ставитись краще?
19. Де ти найчастіше перебуваєш на великій перерві?
20. Хто у вашому класі найсмішніший? Що в ньому/ній такого смішного?
21. Що було найсмачнішим з того, що вам сьогодні давали на обід?
22. Якби завтра ти став учителем, то що б ти зробив?
23. Чи є у класі хлопці, які не встигають за всіма, яким необхідно частіше відпочивати?
24. Якби ти міг помінятись місцями з ким завгодно у класі, хто б це був? Чому?
25. Розкажи мені про три різні сьогоднішні випадки у школі, коли тобі довелось користуватись олівцем.
Діти часто дають найцікавіші відповіді на запитання №№ 12, 15 і 21.
Такі запитання, як № 12, дозволяють дітям без страху й побоювань розповісти про те, кого вони вважають зайвим у своєму класі, й дають батькам можливість обговорити ті причини, через які дитині не подобається той чи інший учень, виявляючи при цьому проблеми, про які раніше не було відомо.
Відповіді, які батьки отримують на свої запитання, іноді просто дивні. Наприклад, на запитання № 3 ви можете почути, що дитина більше не хоче сидіти за однією партою зі своїм кращим другом – не через бажання повередувати або побешкетувати, а в надії ближче познайомитись з іншими дітьми й подружитись з ними.
Іноді нам просто варто придумати правильні запитання й поставити їх нашим дітям. Деякі запитання комусь із них підійдуть більше, а комусь менше. Але ж ви маєте право й хочете знати, що відбувається в їхньому житті, і прагнете надавати їм своєчасну допомогу. Тому питайте, питайте, питайте.
У міру того як діти виростають, доводиться докладати все більше й більше зусиль, щоби зберігати з ними належний взаємозв'язок, але такі зусилля необхідні й завжди виправдані.
Висока самооцінка дитини: поради батькам.
Ви шукаєте способи посилити почуття самоповаги вашої дитини? Ви хочете гарантій, що вона виросте впевненою й щасливою молодою людиною? Ви почали шукати нові методи виховання, які допоможуть вам досягти цієї заповітної мети? Якщо у вас є дитина або ваша сім’я в очікуванні її народження і ви хочете знати, як стати хорошими батьками шляхом розвитку у вашого малюка почуття власної гідності, вам варто продовжити читання.
П'ять порад про те, як сформувати високу самооцінку в дітей
Методи виховання, які ви вибираєте, мають глибокий вплив на особистість дитини. Від того, як ви ставитесь до своєї дитини і як поводитеся з нею, безпосередньо залежить розвиток її особистості. Звісно, як батьки ви завжди намагаєтеся, щоб дитина перебувала в безпеці, була здоровою і щасливою. Також необхідно прагнути робити все, щоб вона відчувала впевненість у собі, своїх силах і можливостях.
Важливо пам'ятати, що кожна дитина – це особистість, не схожа на інших. Те, що добре для одного малюка, може не завжди бути дієвим у випадку з іншим. Якщо ви спробували певний метод виховання, але відчуваєте, що він зовсім не допомагає вашій дитині, краще зробіть паузу і спробуйте інший.
Ось кілька способів, як сформувати в дитини відповідну самооцінку й почуття власної гідності.
1. Будьте «близькими» батьками. Один з найвдаліших способів розвитку високої самооцінки й самоповаги дитини полягає у прояві відчутної любові до неї.
Бути «близькими» батьками означає демонструвати свою любов і вдячність дитині способами, які включають у себе більше, ніж просто слова.
Ви можете подумати, що схвально кивнути головою чи сказати дитині, що ви пишаєтесь нею, цілком достатньо для прояву вашої любові. Звісно, це важливо робити, але вам слід піти набагато далі й виражати свою любов за допомогою обіймів, поцілунків і ласки.
Як це зробити?
Купайте дитину в поцілунках і обіймах.
Завжди знаходьте час для родини.
Зазвичай з віком кількість тілесних контактів з дитиною зменшується. А ви спробуйте зберегти тілесний зв'язок і прихильність до неї. Ця прихильність може виражатись в обіймах, поцілунках у щоку, у тому, як ви укладаєте дитину спати, тримаєте її за руку при ходьбі, кладете їй руку на плече під час перегляду фільму й т. п.
2. Будьте чуйними батьками. Допомагаючи дитині розвинути почуття власної гідності й, відповідно, високу самооцінку, будьте чуйними батьками.
Як чуйні батьки, ви повинні дбати про потреби вашої дитини в міру їх виникнення.
Деякі діти мають більш високі емоційні потреби, ніж інші, і вам може бути складно реагувати на них відповідним чином. Іноді батьки ненавмисно роблять зауваження, обсмикують або нехтують дітьми, не враховуючи при цьому їх емоційний стан. Отже будьте більш пильними й уважними до емоційних потреб вашої чутливої дитини.
Як це зробити?
Намагайтесь вислуховувати свою дитину й робити відповідні кроки. Ваша дитина може потребувати більше вашого часу й уваги, що може бути складно у випадку, якщо ви дотримуєтесь активного способу життя. Постарайтеся змінити свій робочий графік.
Для того щоб частіше проводити час з дитиною, попросіть рідних допомогти вам з домашніми справами.
3. Будьте впевненими в собі. Пам'ятайте про те, що ви кумир і приклад для вашої дитини, тому намагайтеся самі дотримуватись того, чого ви хочете її навчити.
Ваша дитина поступово навчиться впевненості в собі, спостерігаючи за вашою поведінкою. Ви можете ефективно продемонструвати їй, як зберігати впевненість незалежно від складності завдання.
Поясніть дитині тонку межу між упевненістю й надмірною самовпевненістю.
Як це зробити?
Проявляйте впевненість у собі при повсякденному спілкуванні з іншими людьми, особливо у присутності дитини.
4. Станьте позитивним відображенням для дитини. Усе, у що вірить ваша дитина, спочатку приходить до неї від вас.
Як батьки ви будете точним відображенням вашої дитини (її «дзеркалом»), – тим, від кого вона дуже багато чого дізнається про себе. Почуття дитини, а також ваша реакція й розуміння того, що вона робить, вплинуть на її бачення себе.
Подбайте, щоби постійно проявляти позитивну реакцію на все, що дитина робить, а також на ті особливості, які вона повинна змінити або покращити. Багато в чому методи дисциплінування дитини вдома й обмеження, які ви встановлюєте для неї, є одним зі шляхів запровадження дзеркального методу виховання.
Як це зробити?
Порозмовляйте з вашою дитиною про те, що вона робить чи не робить. Якщо ви не схвалюєте її вчинок, повідомте їй про це. Якщо дії дитини змушують вас бути безмежно щасливими й пишатись нею, обов'язково скажіть їй про це та обов’язково похваліть дитину у присутності інших людей. Дайте їй знати, якщо вважаєте, що вона діяла надто емоційно, а в тій ситуації слід було бути більш поміркованою та стриманою. Якщо вона стала занадто тихою і припинила ділитися з вами, першими вийдіть на контакт з нею.
Дитині важливо навчитись розрізняти ситуації, коли вона може бути задоволена собою й не захоплюватись надмірним самоїдством. Поясніть дитині, що хоча вона й не може відразу досягти досконалості в усьому (власне, і не повинна), важливо намагатися з усіх сил. І, нарешті, переконайте дитину, що в будь-якому випадку ви завжди будете любити її такою, якою вона є, для цього їй зовсім не обов'язково досягати максимальних висот.
5. Поставте дитину у пріоритет. Вам як батькам треба піклуватися про мільйони різних речей, але емоційні потреби дитини завжди повинні бути у вас у пріоритеті.
Коли ви перебуваєте разом з дитиною, подбайте про те, щоб вона отримувала вашу найпильнішу увагу. Звичайно, ви часто буваєте зайнятими й безліч справ вимагає вашого часу. У такому випадку більш ретельно плануйте свій розпорядок дня й коригуйте розклад.
Скажіть дитині, що навіть коли вас немає поруч з нею фізично, ви завжди думаєте про неї. Це дасть їй відчуття, що її люблять, і з часом дитина зрозуміє й оцінить всі ті зобов'язання, які ви несете на своїх плечах.
Як це зробити?
Коли ви з дитиною, відставте вбік усі справи.
Знайдіть час для сімейних обідів.
Один день на тиждень повністю присвятіть заняттям з дитиною.
Самооцінка вашої дитини багато в чому залежить від того, як ви до неї ставитесь і як ви вчите її дивитись в обличчя навколишнього світу. Розкажіть дитині, як важливо вірити в себе. Постійно повторюйте, що ви завжди готові допомогти їй, зрозуміти, любити й підтримувати її безмежно. Цих п'яти простих порад цілком достатньо, щоби творити дива з особистістю вашої дитини і зробити її більш упевненою в собі.
Інформація щодо деяких особливостей зовнішнього незалежного оцінювання 2016 року.
У 2016 році для вступу до вищого навчального закладу (ВНЗ) абітурієнти подають сертифікати ЗНО лише 2016 року.
Кожен учасник ЗНО має право скласти тести не більш як із чотирьох навчальних предметів з переліку:
- Українська мова і література
- Історія України
- Математика
- Біологія
- Географія
- Фізика
- Хімія
- Англійська мова
- Іспанська мова
- Німецька мова
- Російська мова
- Французька мова
Програми зовнішнього незалежного оцінювання із усіх предметів розміщені в розділі «Підготовка до ЗНО».
Державна підсумкова атестація з української мови, історії України та математики
Для усіх випускників старшої школи загальноосвітніх навчальних закладів 2016 року результати зовнішнього незалежного оцінювання з української мови і літератури зараховуватимуться як оцінки за державну підсумкову атестацію, що визначатимуться на основі кількості балів, набраних за виконання завдань лише з української мови. Як оцінки за державну підсумкову атестацію зараховуватимуться й результати зовнішнього незалежного оцінювання з математики або історії України (період ХХ – початок ХХІ століття).
Для визначення результатів ЗНО-2016 з кожного предмета буде встановлено «пороговий бал», тобто та кількість тестових балів, яку може набрати мінімально підготовлений абітурієнт. Учасники тестування, які не подолають «поріг», не зможуть використати результат ЗНО з цього предмета для вступу до ВНЗ. Усі абітурієнти, результати яких будуть не нижчими від «порогового бала», отримають оцінку за шкалою 100–200 балів та матимуть право брати участь в конкурсному відборі при вступі на навчання.
Детальніша інформація про метод визначення експертами «порогового бала» подана в статті Валерія Бойка «Визначення результатів зовнішнього незалежного оцінювання: старі проблеми та нові перспективи».
